ПРОЕКТИ

ФОТОГАЛЕРЕЯ

ІНФОГРАФІКА

23.04.2012
Звірів на Черкащині стає більше

архів

АУДІО

28.04.2012
Звернення до населення щодо попередження надзвичайних ситуацій, пов'язаних з лісовими пожежами

архів

ВІДЕО

Лiси Кам'янщини - у надiйних руках

архів

Іван Шиятий: "Найважче - отримати землю для посадки лісу"

12.06.2008

Через те, що земля в ціні, сільради не поспішають виділяти площі лісівникам

«У невеличкому лісі окопалися червоноармійці. Прийшли німці, вибили з лісу наших і облашувалися там самі. Прийшли партизани, вибили німців і зайняли цей лісок. І так кілька разів. А потім прийшов лісник, вигнав з лісу всіх і почав господарювати». Цей анекдот післявоєнних часів до сьогодні не втратив свого філософського значення. Лісівник - професія особлива: затребуваний у всі часи, він стоїть осторонь політичних і суспільних катаклізмів і працює на майбутнє, а за великим рахунком - на вічність. Про це розповідає начальник Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Іван Шиятий.

- Наша професія дійсно відрізняється від інших: кожне покоління лісівників працює не на себе, а на нащадків. Ми отримуємо зиск з того, що підготували нам наші попередники, а самі працюємо на майбутнє, - розповідає Іван Васильович. - Ліс набуває товарних якостей через 20-30 років після посадки, а догляду потребує щодня, особливо у перші п'ять років. Це й обробка гербіцидами, боротьба зі шкідниками, хворобами, бур'янами, це санітарні рубки, це. охорона лісів від пожеж і браконьєрів. Великий труд, за який ми нагороди не отримуємо, але сподіваємося на вдячність нащадків.

Створення нових лісів – завдання, яке мало б стати першочерговим для працівників галузі. Є доручення Президента держави, є розпорядження ОДА, розроблені спільні заходи, але далі справа не рухається з місця:

- Ідея полягала в тому, щоб замість і гектара зрубаного лісу посадити два гектари. Ми всією душею «за», але як це зробити? На місці зрубаного ми посадимо гектар нового, а де взяти ще гектар вільної землі? Історично склалося так, що Канівський, Черкаський райони наша області більш заліснені, а от найменшелісів у Драбівському районі. Це зрозуміло: там найкращі чорноземи, земля більш придатна для сільськогосподарського виробництва. У Канівському, Лисянському районах, у ярах та крутосхилах і сьогодні створюється більше нових лісів.

У цілому по області залісненість становить 15,3 % території, тим часом як норма для України - у межах 20 %, а для Черкащини -16%.

Нібито ми недалекі від ідеалу - що таке 0,7 відсотка? Лише 15 тисяч гектарів. Зараз ми засаджуємо 650 - 800 гектарів за рік. Але в більшості своїй за схемою: зрубали стиглий - посадили новий. Навіть непродуктивні, непридатні для сільського господарства землі отримати дуже важко. Якщо Уманська, Лисянська РДА йдуть назустріч у вирішенні цих питань, то в Черкаському районі ми вже більше року не можемо оформити посадки документально: тобто, вже й ліс росте, а документів нема. А це означає, що не можна вкладати кошти в догляд за цим лісом: в прополку, обробку, внесення добрив тощо, і це саме в той період, коли ліс потребує найбільшої'уваги. Земля вже має свою ціну. Раніше можна було звернутися до сільської ради, і вона відгукувалася на прохання відвести певну площу під ліс, а нині сільський голова так собі думає: нехай земля буде; хоч і не обробляємо її, а може, знайдеться покупець і на неї.

Згідно з Лісовим кодексом, ліс може бути в державній, комунальній та приватній власності. Більшість лісів Черкащини - у державній власності: 278,8 тисячі гектарів, тобто 62 % від загальної кількості. У Городищенському, Монастирищенському, Чорнобаївському, Черкаському районах є ліси у власності комунальних підприємств, свої ліси має Укрзалізниця та Облавтодор. У приватній власності - лише якісь тисячні відсотка: іноді в межах замкненого контуру фермерських господарств є якийсь гай. Власник може лише охороняти його, на будь-яку рубку він повинен отримати наш дозвіл.

На думку пана Шиятого, багато що могла б вирішити інвентаризація земель в області, так, як це зробили, приміром, на Кіровоградщині. Було б виявлено всі землі, рознесені по категоріях; іноді трапляється, що ми знаходимо нео-бліковані ліси на землях інших користувачів. З такого обліку можна почати вирішувати питання виділення земель під посадку нових лісів.

- Уже другий рік ми проводимо відкриті аукціони з продажу деревини, - продовжує розповідь Іван Васильович. - Учасників торгів вистачає -до 40-50 державних і приватних підприємств деревообробної промисловості. Деревина оцінюється ще в процесі росту, наприклад, в IV кварталі минулого року ми продавали те, що почали вирубувати на початку цього року. Тому стартова ціна не буває зависокою: не куплять - ліс перестоїть, згниє, і замість невеликого прибутку отримаємо збитки. Донедавна нашим основним споживачем був Черкаський ДОК; тепер його частка дещо зменшилася через фінансові негаразди на самому підприємстві. Певну частину лісу ми поставляємо на експорт у Туреччинута Болгарію, це переважно не високоякісний ліс, а дров'яна деревина для технологічних потреб (тобто те, з чого на рубильних машинах робиться щепа і з додаванням смол перетворюється на ДСП). Нині маємо невеликі проблеми з реалізацією, тому залишки деревини в лісі трохи збільшилися.

Але це не найбільша наша проблема. Традиційно найбільшою проблемою лісів є пожежі, - говорить Іван Васильович. - Та ми працюємо над цим питанням, утворено цілий підрозділ - лісова охорона, - яка покликана берегти ліс від пожеж і самовільних рубок. Нині на захисті черкаських лісів -26 пожежних машин, розподілені між лісовими пожежними станціями, на кожній з яких щоденно чергують водій і 2-3 бійці лісової охо-рони. Допомагає й авіація: щодня літак АН-2 робить обліт Чигиринського, Черкаського, Золотоніського, Канівського, Смілянського лісгоспів і передає по радіо охороні, якщо раптом помітить дим у лісовому секторі. Не залишається осторонь й обласна влада: за нашим поданням цього року Обласною адміністрацією затверджено оперативно-мобільні плани дій на випадок гасіння великих пожеж.

Лісгоспи на Черкащині, які найчастіше потерпають від пожеж, -Черкаський та Чигиринський, бо тут переважають хвойні ліси (а вони займаються легше, ніж листяні, бо трава й листяний покрив певною мірою запобігають загоранню) та тому, що тут більше недбалих відпочивальників, які залишають незагашені вогнища після пікніків. Найбільша пожежа останнього часу сталася торік на острові Жовни-не, де через залишене вогнище вигоріло низовою пожежею більше 10 га лісу.

- Ще одна біда лісу - це шкідники, - скаржиться начальник управління. - Для хвойного лісу найстрашніший ворог - звичайний сосновий пильщик. Якщо вчасно не вжити заходів (не обробити ліс інфектицидами), то він здатний об'їсти 100 відсотків хвої, і дерево гине. У 2006 році його чисельність була такою, що стояло питання - чи бути лісу на Тясминській гряді? Тоді ми ліс врятували, а цьогорічні обстеження, які постійно проводять наші лісники й лісопатологи (є й така професія) свідчать, що цього року такої загрози для лісу нема.

Узагалі Черкаському обласному управлінню лісового та мисливського господарства є чим пишатися: воноююдить до першої десятки, а може й п'ятірки найкращих підприємств галузі в усій Україні.

- Ми не маємо жодної заборгованості із зарплати чи податків, середня заробітна плата- 1414 гривень, - звітує пан Шиятий. - Станом на 1 червня у нас 2700 осіб працівників. Звичайно, і у нас не без проблем: буває сезонний притік/відтік кадрів: нема роботи на сільгосппідприємствах - люди йдуть до нас, запрацювали птахофабрики - водії, трактористи подалися туди. Але в цілому картина досить благополучна, ми маємо можливість придбати необхідну техніку й навіть навчати дітей наших працівників у ВНЗ коштом підприємства.

Як вважає пан Шиятий, це виправдані витрати. Діти лісників змалечку звикають до специфіки роботи батьків, всотують батьківську любов до лісу. Вони не належать до категорії випадкових людей, тому грошей на їхнє навчання не шкода: тут впевнені, що через певний час ці діти (а їх більше сотні) прийдуть на рідне підприємство висококласними фахівцями.

З цією ж метою - виховання прийдешніх спеціалістів лісового господарства - створюються й шкільні лісництва. Серед найкращих в області можна назвати Коробівську середню школу, в якій вчитель біології та лісничий місцевого лісництва організували дітей і доглядають з їхньою допомогою понад 200 галісу.

Останнім часом, за словами Івана Васильовича, підприємство прагне діяти відповідно до концепції реформування лісового господарства, залучаючи до сезонних робіт приватні структури. Якщо така структура має ліцензію на проведення лісозаготівель і дозвіл Держгірпромнагляду, то, щоб вивільнити працівників лісової охорони, визначені роботи виконують такі наймані бригади. У той же час такий спосіб дозволяє зекономити витрати на податки, оскільки бригади працюють за угодою.

- Одна біда - малувато в нас жінок, - жартує Іван Васильович. - Усе-таки лісник - це чоловіча професія.

Світлана СОБОЛЬ

Газета "Нова Доба", №49, 12 червня 2008 р.